Інтерв’ю з переможницею конкурсу «Кадровик року — 2023» Оленою Антонюк
Познайомимося ближче з переможницею конкурсу «Кадровик року — 2023», яка посіла І місце, — Оленою Антонюк, провідним менеджером із персоналу «ЮГцемент», філія ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», селище Ольшанське Миколаївської області. Пані Олена прикрасила обкладинку цього номера журналу «Кадровик-01» та попри насичений робочий графік поділилася з нами цікавими фактами про себе.
Як давно працюєте кадровиком?
У далекому 1999 році я почала працювати у відділі кадрів, праці та заробітної плати цементного заводу на посаді інженера з підготовки кадрів. Згодом перейшла на посаду інженера з організації та нормування праці. У серпні 2015 року стала керівником відділу персоналу, праці та заробітної плати. З 1 січня 2016 року наш завод став філією ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», а я — провідним менеджером із персоналу.
Що любите у своїй роботі найбільше?
Відпустку — це перше, що спало на думку. А якщо серйозно, то найбільше в моїй роботі мені подобається відчуття своєї причетності геть до всього, що відбувається на підприємстві — кадровик десь безпосередньо, десь майже непомітно, але задіяний у всіх процесах, навіть суто технічних. Приклади? Та скільки завгодно! Планують змінити технологію, модернізувати устаткування — хто, як не кадровик, заздалегідь повинен подбати про можливість підготовки/перепідготовки персоналу? Неочікувана аварія на виробництві й потрібно залишити ремонтників після робочої зміни, щоб її усунути — здогадаєтеся, хто дізнається одним із перших про цю аварію та займатиметься наказом про понаднормову роботу?
Яку кадрову процедуру не любите? Можливо, маєте ідею, як її оптимізувати?
У нашій компанії працюємо в системі SAP, тож я так і не змогла згадати процедуру, яка б мені не подобалася і яку потрібно оптимізувати — майже все робимо в системі. Єдине, що донедавна ще напружувало, — це ведення трудових книжок. Ну не люблю я писати руцями, але й це вже скоро для всіх відійде в минуле.
Чим у своїй роботі найбільше пишаєтеся?
Можливо, моє висловлення звучатиме як тавтологія, але я пишаюся тим, що більшість (і я впевнена в цьому!) наших працівників пишаються тим, що працюють у Дікергофф, а саме в «ЮГцемент»! Багато хто з АУП філії одразу після навчання у вишах потрапили на наш завод інженерами, майстрами і навіть робітниками, залишилися тут і обіймають тепер високі керівні посади — серед них і наш директор філії, і його заступниця, і начальник одного з виробництв, і начальники служб. Я пишаюся тим, що для деяких із них перше знайомство з підприємством починалося саме зі знайомства зі мною. А які відчуття виникають, коли десь у громадському місці бачиш компанію чоловіків, де один із наших робітників з гордістю голосно розповідає іншим: «А ось у нас на заводі!» Це дорогого варте!
Що допомагає вам знаходити сили та натхнення для роботи?
Усім, хто ще не знайшов собі надійного помічника-консультанта з кадрової роботи, рекомендую систему «Експертус Кадри», передплатником якої тривалий час є наша компанія.
Чи складно було брати участь у конкурсі «Кадровик року»? Які завдання викликали труднощі?
Складно — ні. Цікаво було перевірити себе зайвий раз. У нас на заводі багато донорів, багато мобілізованих. Навіть є працівник, якому, за його словами, пропонували в ТЦК піти до війська капеланом. До того ж, за останній рік наша філія без ускладнень (здебільшого завдяки курсу з військового обліку у Вищій Школі Кадровика) пройшла серйозні перевірки щодо стану військового обліку та бронювання працівників на підприємстві, зокрема й від обласної військової адміністрації. Тож запитання на ці теми взагалі не були проблемою.
Що стосується запитань про підбір професійної назви, то багаторічна робота на промисловому підприємстві, де проходили реорганізації і з нуля будувалися нові виробничі підрозділи, навчила працювати з Класифікатором професій та довідниками кваліфікаційних характеристик. Найскладнішим завданням виявилося написання творчого есе.
Ваші побажання читачам «Кадровик-01»
Наразі в мене тільки одне побажання, яке стосується не лише читачів журналу, а й усіх українців — нехай якнайшвидше закінчиться нашою Перемогою ця клята війна!
Інтерв’ю провела Ганна Степанець, головний редактор журналу «Кадровик-01»
