6
Червень 2023року
право і практика

Дії працівника у зв’язку з ліквідацією підприємства, про яку він дізнався постфактум

Юлія Миколаєць , адвокат, партнер Юридичної фірми STATUS, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ, Київ
Ситуація

    Працівниця у відпустці для догляду за дитиною до трьох років. Випадково дізнається, що підприємство ліквідували через процедуру банкрутства. Статус підприємства в ЄДРПОУ — «припинено»

    Запитання

      Які дії працівниці? Адже пред’явити претензії до роботодавця немає змоги — діяльність підприємства припинили без правонаступництва

      Працівниці потрібно звернутися до ліквідатора підприємства, щоб з’ясувати, де її трудова книжка, та отримати належні виплати при звільненні.

      КЗпП — основний нормативний акт, що регулює питання звільнення працівників. Звільнення працівників у разі банкрутства підприємства передбачає пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП.

      Роботодавець попереджає всіх працівників про звільнення у зв’яз­ку з ліквідацією підприємства через процедуру банкрутства не пізніше ніж за два місяці під підпис (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП).

      Роботодавець повідомляє Державну службу зайнятості за місцем своєї реєстрації про заплановане вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників (п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП).

      У день звільнення роботодавець зо­бо­в’я­заний видати працівникові копію наказу/розпорядження про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігає працівник (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

      Водночас роботодавець має право звільнити працівницю, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, у разі ліквідації підприємства з обо­в’я­зковим працевлаштуванням, тобто на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП (ч. 3 ст. 184 КЗпП). Також правомірно, щоб роботодавець домовився з працівницею про звільнення, наприклад, за угодою сторін (п. 1. ч. 1 ст. 36 КЗпП) або попросив звільнитися за власним бажанням у зв’язку доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річного віку (ст. 38 КЗпП).

      Роботодавець мав дотримати порядку дій, коли звільняв працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства через процедуру банкрутства.

      Роботодавець вимог не виконав, тож порадимо працівниці діяти за алгоритмом.

      Дізнатися, хто ліквідатор

      Для того щоб отримати інформацію, хто є ліквідатором підприємства, працівниця подає запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і отримує відповідний витяг.

      Звернутися до ліквідатора

      У ліквідатора підприємства працівниця дізнається про місцезнаходження кадрових документів підприємства, зокрема, своєї трудової книжки.

      Кадрові документи, що підтверджують трудову діяльність працівників, — це документи тривалого строку зберігання (75 років). У разі ліквідації підприємства всі кадрові документи, які створювали за час діяльності підприємства, передають до державних архівних установ (ч. 4 ст. 31 Закону України «Про національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.1993 № 3814-XII).

      Тож якщо працівники не отримали трудових книжок при звільненні у зв’язку з ліквідацією підприємства, їх передають разом з іншими кад­ровими документами на зберігання до державних архівних установ.

      Крім того, в ліквідатора можна дізнатися про виплати у зв’язку зі звільненням, якщо роботодавець не виплатив їх, коли звільняв працівників.

      Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовують на задоволення вимог кредиторів (абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства).

      У першу чергу задовольняють вимоги виплатити:

      • заборгованість із зарплати теперішнім і звільненим працівникам банкрута;
      • грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;
      • інші кошти, що належать працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі —
        • оплата часу простою не з вини працівника;
        • гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків;
        • гарантії і компенсації під час службових відряджень;
        • гарантії для працівників, яких направляють для підвищення кваліфікації;
        • гарантії для донорів;
        • гарантії для працівників, яких направляють на обстеження до медзакладу;
        • соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо;
      • вихідну допомогу, що належить працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообо­в’я­зкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, зокрема відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

      Тобто працівниця має право звернутися до ліквідатора підприємства, щоб дізнатися, де зберігають її трудову книжку, а також отримати виплати, яких не виплатив роботодавець.

      Звернутися до Державного центру зайнятості

      Працівниця має право звернутися до Державного центру зайнятості, для того щоб отримати інформаційні та консультативні послуги з приводу працевлаштування, статусу безробітного та/або соціальних послуг.

      Завдання центру зайнятості встановлює Положення про Державну службу зайнятості, що затвердило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України наказом від 16.12.2020 № 2663. Центр зайнятості має запропонувати особі роботу в тій самій чи іншій місцевості за її професією, спеціальністю, кваліфікацією, а за її відсутності — підібрати іншу роботу, врахувати індивідуальні побажання та суспільні потреби. За згодою особи центр зайнятості може направити її на навчання нової професії/спеціальності з наступним наданням роботи. Крім того, центр зайнятості реєструє безробітних, надає соціальні послуги та виплати матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообо­в’я­зкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III та «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI.