Інтерв’ю з переможницею конкурсу «Кадровик року — 2023» Любов’ю Бондаренко

Ми раді представити вам переможницю конкурсу «Кадровик року — 2023», яка посіла ІІ місце, — Любов Бондаренко, керівника проектів департаменту досвіду і успіху працівників, МХП, Київ.

Пані Любов прикрасила обкладинку цього номера журналу «Кадровик-01» і розповіла нам про успішний досвід оптимізації кадрової «рутини», чим пишається в роботі та що любить у ній найбільше.

Як давно Ви працюєте кадровиком?

Це запитання, на яке я сама собі намагаюся дати коректну відповідь .

Гуманітарій, після закінчення вишу в 2000 році почала працювати на посаді прессекретаря в одній з держадміністрацій. Посада перебувала в структурі відділу організаційного та кадрового забезпечення. Свою першу трудову книжку я заповнила саме в 2000-му. Пам’ятаю, була значна реорганізація й нагальна потреба в тому, щоб унести записи до трудових. Я допомагала.

Якщо ж говорити про те, коли зріло почала вважати себе кадровиком, то це 2009 рік. Пройшла Суботню школу кадровика. Відтоді можу впевнено вважати себе кадровиком вже й формально.

Що любите у своїй роботі найбільше?

Будувати архітектуру бізнес-процесів кадрового адміністрування в умовах централізації функції. Зараз це побудова сервісних центрів кад­рового адміністрування в структурі холдингів чи корпорацій.

Яку кадрову процедуру не любите? Можливо, маєте ідею, як її оптимізувати?

Заповнювати особові листки та автобіографії. Хоч ці документи заповнює особисто працівник, участь у ній кадровика є безсумнівною. Консультувати працівника, вислуховувати про те, що в наш час писати від руки і по суті дублювати інформацію в документах — ще той квест. Тому горда, що в нашій компанії цей процес повністю автоматизований.

Колосальна робота проектної групи дала змогу реалізувати рішення, коли кандидату надсилають посилання на форму. Працівник заповнює її один раз, а на виході ми отримуємо вже три документи — особовий листок, автобіографію, П-2. І це ще не все — ці документи працівник підписує КЕП, як потім і заяву, ознайомлюється з наказом. Наразі в МХП в пілоті для працівників центрального офісу (категорії 1—4) реалізували рішення без паперового процесу «Прийом», «Переведення», «Звільнення», «Відпустки».

Тобто ми говоримо про ЕДО. Звичайно, ми роздруковуємо ті документи, які мають бути в паперовому вигляді згідно із законодавством. І в нас ще є дуже амбітні ідеї щодо покращення всіх процесів.

Драйвить саме командна робота, проривні рішення, робота в колаборації всіх служб, ціла екосистема, яка працює саме над цими рішеннями.

Чим у своїй роботі найбільше пишаєтеся?

В МХП я отримала те, про що мріяла та йшла дуже довго в професійному плані: колосальну енергетику трансформацій, постійне вдосконалення та розвиток, синергію з керівництвом. Вперше саме тут я зустріла розуміння того, що кадри — це фундамент, на якому будуються всі бізнес-процеси. Від повноти, якості даних, керування ризиками комплаєнсу залежить стабільність компанії та можливість відповідати на виклики сьогодення.

Що допомагає вам знаходити сили та натхнення для роботи?

Люди . У себе на сторінці у фейсбуку я маю хештег #любаробота, #людиМХП.

Для себе визначила: саме культура компанії проводить певну «сегрегацію». Залишаються в компанії ті люди, цінності яких резонують із корпоративною культурою.

Чи складно було брати участь у конкурсі «Кадровик року»? Які завдання викликали труднощі?

Якщо говорити про складність, як про самі завдання та кейси — так. Питання були і на «подумати», і на уважність. Як кажуть, диявол в деталях. Прокачала не тільки хардові, але й софтові речі. Серед них — уважність та зосередженість. А ще — силу волі . Поясню: дала собі слово не підглядати, коли відповідала на тестові завдання, виїхати на знаннях, що маю. Повірте, спокуса була неймовірна. І те, що я втрималася, викликає в мене чи не більшу гордість, аніж сама перемога

Інтерв’ю провела Ганна Степанець, головний редактор журналу «Кадровик-01»