Звільнення працівника за розголошення комерційної чи конфіденційної інформації: реалії та перспективи

Для того щоб з’ясувати, чи правомірно зараз звільнити працівника за розголошення комерційної чи конфіденційної інформації, визначимося, що законодавець відносить до такої інформації.

За порядком доступу інформацію поділяють на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ст. 20 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII; далі — Закон № 2657). Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що закон відносить до інформації з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом — це конфіденційна, таємна та службова інформація (ст. 21 Закону № 2657). Детальніше — у Схемі.

Конфіденційну інформацію можна поширювати за бажанням / згодою відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо іншого не встановлює закон. Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулює закон.

Конфіденційна інформація — це інформація, доступ до якої обмежили фізична або юридична особа, крім суб’єктів владних повноважень, та яку можна поширювати у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI). Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, порядок доступу до неї також регулюють окремі закони.

Державна таємниця (секретна інформація) — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII; далі — Закон № 3855).

Державний експерт з питань таємниць своїм рішенням відносить інформацію до державної таємниці:

• встановлює ступінь секретності, обґрунтовує та визначає можливу шкоду національній безпеці України, якщо ці відомості розголосять;
• включає цю інформацію до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, публікує Звід і зміни до нього.

Як бачите, поняття «комерційна таємниця» згадані вище закони не визначають. Знаходимо його в двох кодексах — Цивільному (ЦК) та Господарському (ГК):

Комерційна таємниця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можна віднести до комерційної таємниці (ст. 505 ЦК).

Комерційна таємниця — це відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання. Суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності (ст. 36, 162 ГК).

ЦК та ГК відносять комерційну таємницю до об’єктів прав інтелектуальної власності.

✔ Неправомірне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю — добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

✔ Розголошення комерційної таємниці — ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості довірили у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

✔ Схиляння до розголошення комерційної таємниці — спонукання особи, якій довірили у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання;

✔ Неправомірне використання комерційної таємниці — впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб’єкту господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону (ст. 162 ГК).

ВАЖЛИВО Яка інформація не становить комерційної таємниці Натисніть↓, щоб прочитати Постанова КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611 визначила інформацію, яка не може становити комерційної таємниці: • установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами; • інформація за всіма встановленими формами державної звітності; • дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів; • відомості про чисельність і склад працівників, їхню зарплату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; • документи про сплату податків і обо­в’яз­ко­вих платежів; • інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних збитків; • документи про платоспроможність; • відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; • відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. Підприємства зобов’язані подавати ці відомості органам державної виконавчої влади, контро­лю­вальним і правоохоронним органам, іншим юрособам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою

Нормативне підґрунтя для звільнення

КЗпП не регламентує, які дисциплінарні санкції застосовувати до працівника, який неправомірно збирає, розголошує або використовує відомості, що є комерційною таємницею. Роботодавець може розірвати трудовий договір лише в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо обов’язки працівника вимагають доступу до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Наразі КЗпП прямо передбачає, що зафіксувати відповідальність за розголошення комерційної таємниці в письмовому вигляді роботодавець може лише під час укладення трудового договору в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин (п. 13 ч. 4 ст. 49-6 КЗпП).

Єдиний закон, який прямо визначає незаконне розголошення комерційної таємниці як підставу для припинення трудових відносин, — Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі — Закон № 2275).

Посадовим особам забороняється розголошувати інформацію, що стала їм відома у зв’язку з виконанням ними посадових обов’язків та становить комерційну таємницю товариства чи є конфіденційною. Виняток — випадки, коли розкриття такої інформації вимагає закон. Ця заборона діє також протягом одного року з дати припинення / розірвання договору між посадовою особою й товариством, якщо іншого строку не встановили договором. Якщо посадова особа порушила ці зобов’язання — це підстава розірвати договір / контракт із такою особою без виплати компенсації (ч. 7, 8 ст. 42 Закону № 2275).

Хто такі «посадові особи»?

Посадові особи товариства		Члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства	ч. 1 ст. 42 Закону № 2275
Посадові особи підприємства		Керівник підприємства — одноосібний виконавчий орган, головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради в разі її утворення, голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства. У Статуті підприємства можна визнати посадовими особами підприємства й інших осіб	ч. 3 ст. 65 ГК

Верховний Суд (ВС) за результатами розгляду справи № 910/1759/19 у постанові від 23.11.2020 дійшов таких правових висновків:

✔ Визначення «комерційна таємниця» включає в себе тільки відомості та інформацію, які в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомими та не є легкодоступними для певних категорій осіб. Комерційну цінність такої інформації становить те, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги внаслідок того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією не володіють.

✔ Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначають самостійно власник або керівник підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, але не порушувати при цьому права третіх осіб.

✔ Комерційні таємниці відіграють суттєву роль в умовах ринкової економіки. Це важливі активи багатьох суб’єктів господарювання, які мають цінуватися так само, як торговельна марка, патент або інші об’єкти інтелектуальної власності, бізнес-стратегії, дані про клієнтів, виробничі процеси — всі вони потенційно підпадають під захист комерційної таємниці.

Система захисту комерційної таємниці

Для того щоб зберегти комерційну таємницю, не допустити її витоку, притягнути до відповідальності за незаконне розголошення на підприємстві, запровадьте систему захисту комерційної таємниці:

Затвердьте перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства

Затвердьте порядок доступу до комерційної таємниці, роботи з нею

Визначте перелік організаційних і технічних засобів захисту

Ознайомте працівників із порядком та обов’язками щодо дотримання комерційної таємниці

Призначте відповідального за дотримання режиму роботи з комерційною таємницею

Переглядайте періодично перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, та порядок доступу й роботи з ними

Внесіть зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР)

Укладіть угоди про нерозголошення комерційної таємниці з контрагентами

Закріпіть правила, що стосуються нерозголошення, у внутрішніх документах підприємства:

• що затверджує роботодавець — порядках, положеннях, інструкціях, політиках, наказах;
• що підписує працівник — трудових договорах, посадових інструкціях, договорах про конфіденційність.

Ознайомте всіх працівників із локальними нормативними документами, що регулюють поводження з комерційною таємницею на підприємстві, під підпис або іншим способом, передбаченим трудовим договором.

Саме наявність задокументованої, затвердженої та доведеної до працівників системи захисту комерційної таємниці — передумова, щоб правомірно притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності за неправомірне розголошення комерційної таємниці, порушення вимог щодо її збереження. Роботодавець зобов’язаний організувати цю систему та забезпечити її функціонування.

Яких вимог дотримати, щоб звільнити законно

КЗпП наразі не передбачає статті, на підставі якої роботодавець може звільнити працівника за розголошення комерційної таємниці. Проте якщо роботодавець закріпив порядок і вимоги роботи з комерційною таємницею у внутрішніх документах, у посадовій інструкції чи письмовому трудовому договорі, працівника можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Працівники зобов’язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни (ст. 139, 140 КЗпП). Трудову дисципліну на підприємствах забезпечують необхідні організаційні та економічні умови для нормальної високопродуктивної роботи, свідоме ставлення до праці, методи переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

За потреби до окремих несумлінних працівників застосовують заходи дисциплінарного стягнення:

• догана;
• звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або ПВТР, якщо до працівника раніше застосовували заходи дисциплінарного стягнення. Зокрема в разі повторного незаконного розголошення комерційної таємниці, якщо до цього працівнику оголосили догану, яка не знята й не погашена.

Для того щоб роботодавець правомірно застосував дисциплінарне стягнення, необхідна сукупність умов:

• порушення стосується лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з ПВТР;
• невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Власник або уповноважений ним орган застосовує дисциплінарне стягнення безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (ч. 1 ст. 148 КЗпП).

Складові дисциплінарного проступку:

✔ дії / бездіяльність працівника;

✔ порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов’язків;

✔ вина працівника;

✔ наявність причинного зв’язку між діями / бездіяльністю та порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов’язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Роботодавець зобов’язаний довести факти, що працівник винен і вчинив дисциплінарний проступок. Коли роботодавець обирає вид стягнення, повинен враховувати всі обставини, за яких працівник учинив проступок. Щоб притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності роботодавець обов’язково встановлює вину як одну з важливих ознак порушення трудової дисципліни. Інакше працівника неправомірно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

До того, як застосувати дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни роботодавець застосовує лише одне дисциплінарне стягнення. Роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду, обставини, за яких працівник вчинив проступок, і його попередню роботу (ст. 149 КЗпП).

ВС вказує на те, що саме роботодавець зобов’язаний довести вину працівника в розголошенні комерційної таємниці (постанова ВС від 18.09.2019 у справі № 359/10185/16‑ц; постанова ВС від 28.02.2019 у справі № 752/5775/16-ц).

Перспективи

4 червня 2024 року Верховна Рада врахувала пропозиції Президента та вдруге ухвалила Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань» від 04.06.2024 № 3768-ІХ (далі — Закон № 3768). 27 червня 2024 року газета «Голос України» опублікувала Закон № 3768.

Закон № 3768 набере чинності через три місяці після офіційної публікації, тобто 27 вересня 2024 року.

Які зміни вносить Закон № 3768? Він доповнить статтю 40 КЗпП нормою, що роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником, який не виконує правил поведінки на підприємстві в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 КЗпП.

Одночасно законотворці доповнили статтю 142 КЗпП двома новими частинами, які встановлюють, що складовою ПВТР можуть бути правила поведінки на підприємстві, які містять положення про зобов’язання працівників не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, зокрема інформацію, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією. Правила поведінки на підприємствах, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковими.

Очікуйте в найближчих номерах журналу «Кадровик-01» роз’яснення, алгоритми та зразки документів для звільнення за новими підставами.